З болем у серці...

2017-11-21

«З болем у серці»

Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

Ще мало літ минуло з часів Великої вітчизняної війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів.

Але знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них житель нашого села Сосіцький Володимир Миколаєвич.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

Мені наснилося, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів

21 листопада річниця Євромайдану: рівно чотири роки тому в Україні розпочалася Революція Гідності

Тож у цей день Секретар сільської ради - Наумець Т.С., директор Першотравневої школи - Борсук О.П., вчитель історії - Райда Т.П. та учні школи вшанували пам’ять хвилиною мовчання та поклали квіти на могилу Сосіцькому В.М.- воїна АТО.

/Files/images/20171122_085828.jpg/Files/images/20171122_085901.jpg/Files/images/20171122_085939.jpg/Files/images/20171122_090021.jpg

Вчитель історії Райда Т.П.

Кiлькiсть переглядiв: 189

Коментарi